Біблія – це Святе Письмо двох світових релігій — християнства та іудаїзму. Слово Біблія запозичене із грецької мови. Грецька τά βιβλία є множиною від τό βιβλίον — «книга, свиток». Таким чином, саме значення слова «Біблія» вказує на те, що це не одна книга, а збори книг.
Біблія (мн. ч. грец. βιβλία від од.ч. грец. βιβλίον — «книга»; від грец. βύβλος — «папірус»; від назви древнього фінікійського міста Бібл) — збори текстів, що становлять Святе Письмо в іудаїзмі та християнстві.
Написані ці тексти богонатхненними письменниками на навіювання Святого Духа. Вони містять Божественні одкровення про Бога, мир і наше спасіння. Авторами біблійних текстів були святі люди – пророки та апостоли. Бог через них поступово (у міру духовного дозрівання людства) відкривав істини.
склад Біблії Біблія (Священне Писання) = Старий Завіт + Новий Завіт. всі книги Біблії. Новий Завіт = Євангеліє (за Матвієм, Марком, Лукою та Іваном) + Послання св.
Біблія (від грец. βιβλία – книги) або Святе Письмо – зібрання Книг (Старого та Нового Завітів), складених за натхненням Святого Духа (тобто Бога) через вибраних, освячених від Бога людей: пророків і апостолів.
Таким чином, з повним переконанням можна сказати, що головним і основним предметом Біблії, починаючи з перших розділів Буття (Бут. 3.15) і закінчуючи останніми розділами Апокаліпсису (Об'явл 21:6–21, 22:20), служить Боголюдина, Господь наш Ісус Христос.
Англійське слово «Біблія» походить від грецького койне: τὰ βιβλία, латинізованого: ta biblia, що означає « книги »(Одине число βιβλίον, бібліон). Саме слово βιβλίον мало буквальне значення «свиток» і почало використовуватися як звичайне слово, що означає «книгу».
Головний сенс Біблії розкривається в Господі нашому Ісусі Христі, Який є і воскресіння і шлях і істина і життя. Все це можна назвати одним словом – Господь.